Из воспоминаний участника Зимнего похода подполковника Ремболовича: «Доходила година 12. Головна колона рушила. В цю хвилину від хвоста колони залунали крики: «Кіннота, кіннота!» Повернувши голову праворуч, я побачив, що навперейми голови колони чвалом скаче московська кіннота… Очі всіх повернулися до генерала Тютюника. Він також повернув голову в бік ворожої кінноти і… кар'єром поскакав до голови колони, а за ним слідом — полковник Янченко, обидва командири бригад (полковник Сушко й підполковник Шраменко) і кінна сотня сотника Хмари. Пізніше до них приєдналося ще кілька старшин і козаків, яких було вмотано вперед як розвідку. Все це понеслося щосили в бік польско-совітського кордону».