Несколько больше о ней можно было узнать из второго тома «Радянської енциклопедії історії України», изданной в 1970 году — уже при застое. Цитирую на языке оригинала: «Донецько-Криворізька Радянська Республіка — рад. республіка, проголошена на 4-му обласному з'їзді Рад робітн. депутатів Донецького и Криворізького басейнів, що відбувся 27–30.I (9-12.II) 1918 в Харкові. До її складу мали входити Харків, і Катериносл. губернії та прилеглі до них пром. райони Області Війська Донського»…
Та же «Енциклопедія» достаточно высоко оценивала успехи Донецко-Криворожской республики и, главное, указывала, что входила она не в Украину, а в Российскую Федерацию! Вот, полюбуйтесь: «Раднарком Д.-К. P.p. за час свого існування провів велику роботу, спрямовану на встановлення й зміцнення влади Рад, на розвиток госп. й культ. будівництва, на поліпшення добробуту трудящих мас і на здійснення декретів Рад. влади. Коли почалася австро-німецька окупація України 1918, Раднарком протестував проти загарбання окупантами тер. Д.-К. P. p., мотивуючи це тим, що Д.-К. Р. р. — це автономна республіка Рос. федерації, не підвладна укр. націоналістам, на запрошення яких іноземні імперіалісти захоплювали Україну».
Формула триединого русского народа, придуманная киевлянином Феофаном Прокоповичем, устраивала всех. Как гласил «Учебник географии Российской империи», изданный в Петербурге в 1873 году: «Русские по различию наречий своих разделяются на 1) Великоруcсов, 2) Белоруссов и 3) Малоруссов».
Вернадский В. И. Дневники. Октябрь 1917 — январь 1920. — К., 1994.
Я намеренно пишу в данном случае «украина» с маленькой буквы. Во-первых, потому что так в летописи. Во-вторых, потому что мы не знаем точно, о чем идет речь, и каковы были размеры этой «украины» — точнее, «оукраины». В-третьих, по той причине, что из отрывка неясно, речь идет о географическом названии или просто о «границе».