Цієї підступності, гіршої не те що за порушення конвенцій, а навіть за Перл-Харбор, депутати — ані свої, ані чужі — спікерові не вибачили, і тихо його ненавиділи, незважаючи на млосну весну.
— А скільки ж вам? — не стрималася жінка.
— Ви оточені, Ванько, — повідомив той само голос, чий — Вонг розпізнати не зміг.
— Що не ясно, шановні? Вимагаю негайно розходитись! — гаркнув голова.
Через ту кляту картинку, — дідько б її вхопив, — упали міністрові на душу сірі, із мжичкою, присмерки. Дорогою на роботу з бару службового «бентлі» він хильнув добрячу порцію відбірного віскаря — буцімто заспокоївся. А в кабінеті вже, побачивши злощасну пам'ятну шафу, не на жарт розлютився.
— Товариша Чжан Дзінвея, заступника голови політради…