Однак не варто звеличувати роль московського князя Івана Калити. То був тільки ревний служака золотоординських ханів. Значно пізніше, коли «байкарям історії» знадобиться обґрунтувати брудні діяння своїх московських предків, вони вишукають нові пристойні терміни на кшталт «збирання землі російської», «московський государ», «монарше повеління» тощо. І весь цей букет прикрас покладуть не на справжнього володаря суздальської землі й Московії — золотоординського хана, а на Рюриковичів-московитів, які плазували на колінах у ярмі перед ханом, жадібно прагли ханської усмішки.