, бажаючи дружби твоєї (Кази…&image=/files/covers/4668.jpg)
2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
До речі, пане Лужков, Росія чомусь вивчає не історію російського народу, його становлення й розвитку, а історію Російської держави, намагаючись завуалювати, що сама ця держава відбрунькувалася від імперії Золота Орда, і базовим етносом московської держави стали фіно-татарські племена. І починаєте ви вивчення історії своєї держави зовсім нелогічно — з Києва, а не з норманського минулого династії Рюриковичів. Якось із середини починаєте, зовсім забувши, що історію держави творить народ, а не його володар — зайда.
Просмотров: 5
Слова С. М. Соловйова розвіяли міф великоросів про нібито свідоме та цілеспрямоване «збирання землі російської» московськими князями з прадавніх часів. Чистої води вигадка! Тривала звичайна боротьба за чужий шматок землі, за чужий хліб, за чуже багатство й майно. Московія в цьому, як ми бачимо, вела перед, застосовуючи вкрай брудні й принизливі прийоми.
Просмотров: 3
Саме з Візантії прийшло на Русь (у Московію. — В. Б.) уявлення про те, що Церква не може існувати без Царства; між Царством і Церквою мусить бути абсолютна єдність — «симфонія». Характерно, що коли на території Русі (Московії. — В. Б.) з'явився цар — і не православний християнин, а іновірець — монгольський хан, наша (Володимирська, пізніше Московська. — В. Б.) церква поспішила визнати його і незабаром почала виголошувати молитви за хана.
Просмотров: 3
Великоросів ніколи не мучила совість за ці жорстокі діяння. Описуючи події московського зрадництва Твері, М. М. Карамзін навіть почасти не намагається засудити Івана Калиту. Ні! Він не засуджує зрадника — московита. Він засуджує Тверського великого князя Олександра Михайловича. Мовляв, навіщо він усе це затіяв, краще б став на коліна, заліз у ярмо і випросив прощення в хана. Він засуджує «хитрого» хана Узбека, який «страчував росіян росіянами». Він засуджує жорстоких і «лютих монгольських воєвод». Але для зрадника Івана Калити не знаходить найпростішого слова осуду.
Просмотров: 3
«… Я (Федір. — В. Б.), бажаючи дружби твоєї (Кази-Гірея. — В. Б.) й Султанової, не слухаю Послів Європейських Государів, ні волі мого народу, а пропоную тобі братерство з багатими дарунками (даниною! — В. Б.)…». В заставу дружби Феодор… доставив Кази-Гірею 10000 рублів, чимало шуб і тканин дорогоцінних, обіцяючи надсилати щорічно стільки ж; нарешті, мав задоволення отримати від нього (за М. М. Карамзіним, влітку 1594 року. — В. Б.) ШЕРТНУ, або КЛЯТВЕНУ, грамоту із золотою печаткою. Ця грамота умовами і висловами нагадувала старі, істинно союзні, якими добрий, розумний Менглі-Гірей запевняв Іоанна III у любові й братерстві» [1, том IX, с. 338–339].
Просмотров: 3
Ось так працювала «Комісія зі складання записок про стародавню Історію, переважно Росії». І 1792 року в Санкт-Петербурзі з'явився плід її праці — так званий «Львовський звід» із авторством «Літописця Руського». Як бачимо, авторство «Комісії» та особисто Катерини II «скромно» не вказано.
Просмотров: 6