В лютому 1942 р. Бульба з 15-20 людьми переходить у підпілля та перебуває в сарненському і костопільському районах. Вкінці 1942 р. нав'язує знов розмови з німцями (гештапо в Рівному), та по другій розмові їх перериває, боячись арешту. В тому самому часі веде розмову з представником большевицької партизанки полк. Лукіним, спеціяльно висланим із Москви, але і ці розмови перериває. Щоб надати своєму імені "слави", замовляє Бульба в маляра свій портрет з козацькою шаблею в руках на тлі прапорів і духів предків з вождівським виразом лиця. Відбитки портрету роздає населенню в своєму районі та розсилає листи з призначенням і покликанням адресатів до свого "уряду". Такі речі можна було ще толєрувати, не зважаючи на те, що Україні не потрібні були бундючні отамани, але борці, що боролися б не для своєї слави, чи своїх особистих амбіцій, а тільки для справи України. Команда УПА не протидіяла тому, коли німці і большевики, а частинно і український нарід зв'язував дії УПА з іменем Бульби.
В оцій боротьбі, що сьогодні ведеться на Сході Европи, а зокрема на землях України, в оцій боротьбі, що завтра захопить усі свободолюбиві народи світу та надасть нового обличчя і змісту майбутнім епохам, як виразник вічного змагання людства до свободи й прогресу - передове місце займає Український Народ.
"Нехай вічна буде слава, же през шаблі маєм права!"
А оце в Кременчузі кладе свою голову редактор Петро Щепанський, пробоєвий націоналіст-самостійник, відомий діяч на Київщині.
В серпні 1944 р. відділ УПА здобув районне містечко Букачівці біля Галича. В руки українських повстанців попали працівники большевицької адміністрації та МВД.