В половині квітня 1945 р. вирушають відділи УПА в рейди в Польщу, на Білорусь і на Литву. Сотня к-ра Куліша дійшла була тоді аж до передмість Варшави, користуючись по дорозі піддержкою й симпатіями польського населения.
В боротьбі зі спільними поневолювачами росте й міцніє дружба й співпраця народів Сходу.
Нам відоме Ваше трудне положення, нам відомо що Ви опустили зброю з рук, якої не довелось Вам вжити в рішальний момент у боротьбі за Українську Державу. Та не зважаючи на те, ми радіємо, що Ви збереглись у вирі сучасної боротьби, бо віримо, що одної зброї Ви не дали собі вирвати і ніколи в жодних умовах її перед ворогом не зложите. Ця зброя - це віра в ту саму Ідею, за яку сьогодні боряться українські повстанці, це кожночасна боєва готовість - ту віру обернути в чин і маршувати там, де сурмлять бойові сурми, де торохкотять кулемети, де гудуть гармати, де ведеться кривавий змаг за бути чи не бути Українському Народові й Українській Державі !
Для деморалізації всего населення большевики, застосовуючи терор, всякого рода шантаж та підкупство, розбудовують в кожній місцевості сітку сексотів, тобто донощиків.
Для швидкої і певної перемоги націнальної революції потрібний один спільний фронт поневолених народів. Тому конференція вважає необхідним створення спільного комітету народів Східньої Европи і Азії, який буде координувати всі національно-революційні сили тих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний мент дасть гасло до одночасного повстання всіх поневолених народів.
"Факт приходу закордон невеликої кількости безпосередніх учасників визвольної боротьби українського народу має велике політичне значення. Він зводить нанівець усі протиукраїнські намагання чужинців і деяких українців переконати світ, що УПА - це чиста видумка і що збройна боротьба, та ще й довгорічна, в совєтських умовинах неможлива. Безпосередня зустріч чужинців з українськими здисциплінованими бійцями розвіває всі ворожі казки про "нацистсько-фашистських дезертирів", чи про "бандитизм" визвольної армії українського народу. Живі факти мають більш переконливу силу, ніж слова про факти".