В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанчій Армії.
Весною 1943 р. в ряди УПА вступає колишній полковник УНР, один із командирів Зимового Походу, Леонід Ступницький і йому передає полк. Шелест пост Шефа Штабу УПА (Північ). На цьому пості працює Л. Ступницький, піднесений опісля постановою УГВР до ступеня генерала, як ген. Гончаренко невтомно аж до своєї геройської смерти 30. липня 1944 р. Полк Шелест повернувся до праці в ГВШ, що його тоді знов обняв (в той час в ранзі майора) Тарас Чупринка (Роман Шухевич).
Однак яка має бути зміна і як до неї дійти?
УНС це ще не повстанська армія, - головно в першому році свого існування, - бо її члени не перебувають постійно при зброї, а тільки в випадку потреби беруть її в руки. Все ж таки, вона, як виразний перехід до збройного спротиву та як вихід в організуванні активної боротьби поза рямки організації, становить другий етап протинімецької боротьби, етап переходу від політичного спротиву до всенароднього збройного резистансу.
Але теперішній польський уряд, підлягаючи зовсім впливам і директивам червоної московської імперіялістичної політики, затривожився, що порозуміння та співпраця польських та українських національних чинників може вплинути дуже поважно на зміцнення визвольного протибольшевицького фронту поневолених народів СССР, які борються за своє визволення і державну приналежність. Тому в тих урядових большевицьких колах вирішили за всяку ціну виселити всіх українців, щоб тим розділити й порізнити обидва народи, бо це потрібне сьогодні імперіялістичній політиці Москви.