"Отже ж це не шпилька! Десь ці люди мали зброю, десь діяв їх штаб, десь вони збиралися, якимись дорогами ішли до цілі наскоку. Мусів їх хтось стрічати, бачити, знати про них. А чи хтось про це повідомив вчас? Ні! І коли прийшов з трудом зібраний відділ війська, то, на жаль, ніхто не подав йому якоїсь конкретної допомоги, не потрапив, чи не хотів показати якихсь слідів...
Стільки зі звідомлення очевидця про цю сторінку історії української збройної боротьби проти німецького окупанта. Від себе, на підставі документів тієї боротьби додамо, що згадані три полковники УНР, які з відділу Бульби перейшли до УПА, заняли в УПА керівні пости: полк. Н. зайняв важливий пост в Штабі УПА-Північ, полк. Кульжинський перейняв організування, вишкіл і командування кавалерійських частин УПА-Північ, а полк. Литвиненко вишкіл і командування артилерійських частин УПА.
Та вже перші місяці побуту німців в Україні переконали загал, що воно не так. Бо й ворожість німців до акту 30 червня 1941 р. виявилась швидко не ворожістю до "одного надто радикального українського середовища". Захопивши всю Галичину німецький уряд проголошує негайно - прилучення Галичини до польського "Ген. Губернаторства", а вслід за цим іде подарування німцями південно-західніх земель - Буковини, Басарабії і т. зв. Трансністрії, - Румунії.
...Наші однодумці священики повинні якнайскоріше вступити в члени "Ініціятивної групи" у своєму власному інтересі, бо для них буде потрібна наша посвідка. Вступати в члени "Ініціятивної групи" можуть також і дяки".
Під кінець січня 1945 р. в с. Корчівка, р-н Журавно відділи УПА вступили в бій з відділом НКВД. Та на допомогу большевикам прийшло несподівано кілька танків і 5 літаків і повстанці мусіли відступити поспішно в ліси, втративши при тому 36 вбитими.