Багато уваги присвячено організації медичної опіки та санітарної допомоги. Це було конечним не тільки з огляду на потребу лікування ранених бійців УПА, але й з огляду на потреби населення. Брак медичного персоналу та ліків давався дошкульно відчувати на кожному кроці тим більше, що багато українських лікарів забрали німці до праці для німецької армії, або й до праці в Німеччині, а на всі аптечні запаси ліків німецька адміністрація поклала свою тверду руку. Тому командування УПА організує низку медичних курсів для студентів медицини, які переривають свої студії на університетах, щоб служити в потребі своєму народові, санітарні курси мед-сестер, на які масово голосяться українські дівчата, а під керуванням хеміків та фармацевтів організується фабрики ліків. З признанням треба згадати почуття обов'язку супроти свого народу таких українських лікарів, як д-р Юрій Липа (загинув в квітні 1945 р.), д-р Яромир Олесницький (загинув в березні 1945 р.), д-р Тарнавська (загинула весною 1945 р.), д-р Кольман (загинув в лютому 1945 р.), та багато інших, відомих тільки з псевда, які всеціло віддали себе до диспозиції УПА, завершивши свою видержливість на стійці своєю геройською смертю в бою з большевицьким, чи німецьким наїздником.