"Вовки" (к-р Ягода-Черник) // сотні: "Вовки І" (к-р Карпо), "В. ІІ" (к-р Дуда), "В. ІІІ" (к-р Багряний).
- в оцій своїй крайнє ворожій поставі до німецьких загарбників видержали українські народні маси - українські селяни, робітники й трудова інтелігенція, консеквентно від першого до останнього дня німецької окупації; Український Нарід не дав себе повести жодним Квіслінгам, ні Муссертам, ні іншим наймитам, які прив'язали б нашу визвольну справу до воза чужих імперіялістичних інтересів, а всіх нечисленних платних агентів, чи наївних політичних спекулянтів, що хотіли здати Український Нарід на ласку німецького сатрапа, він зумів змести з повехні життя та викинути поза його борти.
Масові арешти українських революціонерів, а між ними й Сидора, перервали на деякий час цю акцію. Та воєнна атмосфера 1939 р. знов загострює її актуальність. В липні 1939 р. з доручення В. Сидора, що був тоді "старостою" (тобто таємним провідником в'язнів націоналістів) львівської тюрми в Бригідках, тікають з тюрми провідні члени Вовківчок і Гроза з дорученням, відновити організування військових частин на ПЗУЗ. "Вовки" збираються знов на Поліссі і напередодні вибуху німецько-польської війни в околиці Янова повстає "Поліська Січ", осідок - військово-повстанчого загону "Поліського Лозового Козацтва", силою око 500 люда. До командного складу загону належали: поліщук В. Війтюк-Погоня, капітан польської армії; Ромашківський, військовий інструктор з Луцька; поліщук Лось-Адамський, на хуторі якого містилася головна кватира "Поліської Січі"; А. Карий, студент зі Львова; Федір з Янова; А. Бульба з Бережанщини; В. Загакайло-Білий зі Стрийщини; Оксана П.-Ріка, з Волині.
Член УГВР Шаблюк-Шугай - Йосип Позичанюк, молодий письменник зі східньо-українських земель;
В такій ситуації провід українського підпілля признає слушність критичним заввагам про нереальність одночасного переходу до масового збройного спротиву на всіх теренах і дає краєвим проводам вільну руку в виборі форм боротьби відповідно до місцевої ситуації. А що на Поліссі, як видно з поданого з'ясування ситуації, потреба негайного переходу до збройної партизанки була найпекучішою, тому й повстає тут саме перший відділ Української Повстанської Армії.