Хоч поділили нас кордони, - ми хочемо творити з Вами одну боєву дружину! Ми хочемо, щоб усі Ви все своє знання, свої сили свій труд і - як цього зажадає від Вас рідна Україна - своє життя готові були пожертвувати для волі і величі Її !
Безоглядна колоніяльна політика німців озлобила поліщуків докраю і вимога негайного активного збройного виступу проти німців стала на Поліссю загальною.
З 6 на 7 березня ц. р. в ночі в околицях с. Богуші, зроблено засідку на большевицьких партизанів. 65 повстанців розбили дощенту в такій самій кількості большевицький відділ. Це була частина Медведєва. З зізнань полонених большевиків, по ворожій стороні було 16 вбитих і 8 ранених. Наші втрати: 2 вбитих 4 ранених. Від большевиків здобуто певну кількість зброї та воєнного матеріялу.
В днях 22 і 23 квітня 1944 р. розгорілись бої у селах. Антонівка, Забари, Андрушівка, Обгів і другі. Перед переважаючими силами ворога, відділи УПА відступили в ліс по лінії: Майданські Гори - Гурби - Мости - Святе - Мощаниця - Обгів. Тим часом появилися большевицькі військові з'єднання теж з другої сторони, в наслідок чого повстанські відділи в Гурбенських лісах опинилися в "мішку".
Діячі самоврядування на місцях уважали за самозрозумілу справу обговорювати німецькі доручення з "лісовими людьми", а це означало, що такі доручення були відкидувані або змінювані. Все частіше повторювалися напади і наскоки на політичну поліцію та на жандармерію... Польська людність, зокрема в східніх районах Галичини, була примушена залишити українські землі, якщо вона до того часу не зробила цього добровільно".
Вічна слава безсмертним героям, що віддали своє життя за волю України! Ні на крок не відступимо від ідей, які вони нам вказали, й за які поклали своє життя!